Лютий, 2021 р.

Обласний тур Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв закладів освіти

«Край, в якому я живу»,

Гнилосир Анна, 8 кл.

_______________________________________________________________________________

Грудень, 2020 р.

МАН, районний етап.

Наукова робота «Окрилена словом. Тематика та основні мотиви поезій Катерини Каленіченко» ,

Прихідько Дарина, 11 клас, І м.

_____________________________________________________________________________

Грудень , 2020 р.

Обласний літературний конкурс «Просто подвиг» до Дня Збройних Сил України та Дня Сухопутних військ- «Поетичний твір»

Вірш присвячується Гуріну Володимиру
                                                       Анатолійовичу, волонтеру із м. Полтави,
                                             який дитинство та юність провів у
                                        с. Федорівка Карлівського району,
                                           закінчив Федорівську середню школу.
                                        У серпні 2020 року посмертно був
                                     нагороджений нагрудним знаком
               «Гідність та честь»

Пам'ять

Зовсім тихо плаче сивочола жінка,
Голову схиляла бідна у журбі.
Сльози материнські, наче намистинки,
Тяжко їх тримати у собі.

Думати не сміла, а біда спіткала:
Сина дорогого довелось ховать.
І онука чорним в хаті накривала,
Більше син не зможе матір обійнять.

Він пішов так швидко,
Ніби вирій птахів полетів у вись.
-         Не сумуй, матусю, рідная лебідко,
Тато недаремно знов мені наснивсь.

-         Та невже ж буває, люди дорогії,
Горя так багато за короткий час?
Не зносила траур я за чоловіком,
А до нього в небо й наш синок подавсь.

Горе мені горе, з ким би поділитись?
Як я чоловіку правду розкажу?
Вісточка приємна трішки запізнилась,
Мабуть, я цього вже не переживу.

Тільки поховали – друзі завітали,
Побратими – хлопці, що скупі в словах.
Та про мого Вову щиро розказали,
Пам'ять і повага у   сумних очах.

Ти послухай, батьку, хоч й далеко - з неба,
Патріотом Вова був багато літ.
Думаю почути тобі, рідний, треба.
У батьковій хаті із АТО привіт.

-         Був Ваш син Володя - щирий українець,
Патріот він справжній, що й не говори.
Привезли відзнаку й матері гостинець
І схиляєм низько наші прапори.

Жаль, що так запізно прийшла нагорода –
Більшої немає серед вояків.
Якщо буде зараз Ваша згода,
Вам її вручаєм в колі земляків.

Всі ці довгі роки, що війна триває,
Волонтерив син Ваш на передовій.
У «Дніпрі» Володю кожен пам’ятає,
Буде наш товариш в пам’яті живий!

Був у перших лавах, коли почалося,
Захищав в Полтаві він аеропорт,
З часом волонтерить Вові довелося,
Забував про втому, болі та комфорт.

Сам грузив машини, думав, де все взяти,
Скільки він порогів обійшов тоді…
Треба було чітко слова підібрати,
Щоб ми об’єднались у страшній біді.

Був він в Іловайську, мчав й по узбережжю,
І в Пісках провів він не один деньок.
День і ніч в автівці – все по бездоріжжю,
Раді були хлопці: «Дякуєм, браток!»

Всі його чекали, знали, що приїде.
Одяг, їжу й ліки – на передову.
І в бліндаж, й в окопи – друзів всіх обійде,
Не підвів ні разу, правду Вам кажу.

Тихий і привітний, слово добре знайде,
Міг до всіх солдатів щиро підступить.
Бачим, що втомився, - на хвилинку сяде,
Знали, що тижнями товариш наш не спить.

Ми готові зараз все Вам розказати,
Навіть називаєм позивний його:
Полетів у небо він ще й «Ніколаєм» -
Так усі атовці кликали його.

Важко пережити й нам таку утрату,
Він, живий і чесний, на устах у нас.
Хочемо, щоби правда облетіла хати,
І згадали Вовку земляки не раз.

Не бажав він слави, не чекав подяки,
Жив бідою краю та народ любив,
Неньці Україні підклав долоньки,
А своє здоров’я рано загубив.

-         Не хвилюйся, мамо, - син так промовляє.
Голос рідний чує мати із небес.
«Гідність та честь» - відзнаку тримає
І благає Бога, щоб синок воскрес.

Хоча б на хвилинку, щоб всі правду знали,
Що синок Володя – отакий Герой,
Щоб онук і діти татові сказали:
«Гордимося, рідний, чесно, ти – Герой!»

Ні, цього не буде, жінко сивочола.
Як би не хотіла повернути час.
Не зійти Герою із його престолу,
Буде вічно жити в пам’яті у нас.

--------------------------------------------------------------------------------

Жовтень , 2020 р.